Їсти, (не)любити, (не)пам’ятати, (не)пробачати: гастрономічні вподобання героїв малої прози Івана Чендея

Abstract

У статті розглянуто особливості зображення їжі у малій прозі Івана Чендея. Проаналізовано три виміри, у яких вона присутня: етнографічний, побутовий та екзистенційний. Зазначено, що вона може відображати кулінарні смаки та звичаї героїв, допомагає відтворити характери персонажів, а також вона може виступати пам’яттєвим наративом, адже їжа часто стає тим чинником, що допомагає персонажам повернути свої спогади. Їжа не є багатою чи різноманітною, часто скромна та повсякденна, проте вона не лише свідчить про смаки чи матеріальний статус героїв, а про турботу чи байдужість, про любов чи ненависть. Також їжа розкриває характери персонажів, які не завжди можуть висловити свої почуття словами, а приготування страв, пригощання ними є отим свідченням любові та турботи про ближнього. Зображена у малій прозі їжа допомагає розкрити національний та регіональний колорит, відтворити атмосферу тогочасного побуту закарпатців, зберегти пам’ять про тогочасні традиції та ритуали приготування та споживання їжі – чи то на рівні повсякденного споживання, чи на рівні урочистостей. Так, приготування їжі демонструє особливий вияв любові батька до сина («Син»), байдужості та зневаги до хворої старенької мами («Тестамент»), стає ритуалізованим дійством і водночас засвідчує неможливість повернення до минулого («Зозулька»), символом гостинності («Гаврилова «Золота осінь»), символом примирення членів родини («»Білі гвоздики на Новий рік»). Письменник по-особливому змальовує процес приготування їжі, здається, що кожне слово має смак та аромат, як і зображений процес споживання, рецепти цих страв прості, але смачні. Це зумовлено особливістю творчої манери Івана Чендея – шукати точку опори не в уявному, вигаданому, а реальному, добре знаному ще з дитинства, як добре відчутому з дитинства. Відтак картини побуту стають глибокими та сповненими символів, і новостворений авторською уявою світ людей вже не про побут, а про почуття та пам’ять. Особливу роль відіграє вузька просторова локалізація верховинського світу в аналізованих оповіданнях, що впливає і на вибір того, що їдять персонажі. Зроблено висновки, що їжа виступає важливим актом невербальної комунікації у творах та допомагає розрити характерологічний потенціал персонажів, адже відображає їхні звички, побут, риси характеру та спроможності як на позитивні, так і негативні вчинки.