Please use this identifier to cite or link to this item: http://hdl.handle.net/123456789/21213
Full metadata record
DC FieldValueLanguage
dc.contributor.authorДеркачова, Ольга Сергіївна-
dc.date.accessioned2024-12-04T13:05:44Z-
dc.date.available2024-12-04T13:05:44Z-
dc.date.issued2024-
dc.identifier.citationДеркачова О. Їсти, (не)любити, (не)пам’ятати, (не)пробачати: гастрономічні вподобання героїв малої прози Івана Чендея. (2024). Українська література: історичний досвід і перспективи, 3, 72-86. https://doi.org/10.31652/3041-1084-2024-3-06uk_UA
dc.identifier.urihttp://hdl.handle.net/123456789/21213-
dc.description.abstractУ статті розглянуто особливості зображення їжі у малій прозі Івана Чендея. Проаналізовано три виміри, у яких вона присутня: етнографічний, побутовий та екзистенційний. Зазначено, що вона може відображати кулінарні смаки та звичаї героїв, допомагає відтворити характери персонажів, а також вона може виступати пам’яттєвим наративом, адже їжа часто стає тим чинником, що допомагає персонажам повернути свої спогади. Їжа не є багатою чи різноманітною, часто скромна та повсякденна, проте вона не лише свідчить про смаки чи матеріальний статус героїв, а про турботу чи байдужість, про любов чи ненависть. Також їжа розкриває характери персонажів, які не завжди можуть висловити свої почуття словами, а приготування страв, пригощання ними є отим свідченням любові та турботи про ближнього. Зображена у малій прозі їжа допомагає розкрити національний та регіональний колорит, відтворити атмосферу тогочасного побуту закарпатців, зберегти пам’ять про тогочасні традиції та ритуали приготування та споживання їжі – чи то на рівні повсякденного споживання, чи на рівні урочистостей. Так, приготування їжі демонструє особливий вияв любові батька до сина («Син»), байдужості та зневаги до хворої старенької мами («Тестамент»), стає ритуалізованим дійством і водночас засвідчує неможливість повернення до минулого («Зозулька»), символом гостинності («Гаврилова «Золота осінь»), символом примирення членів родини («»Білі гвоздики на Новий рік»). Письменник по-особливому змальовує процес приготування їжі, здається, що кожне слово має смак та аромат, як і зображений процес споживання, рецепти цих страв прості, але смачні. Це зумовлено особливістю творчої манери Івана Чендея – шукати точку опори не в уявному, вигаданому, а реальному, добре знаному ще з дитинства, як добре відчутому з дитинства. Відтак картини побуту стають глибокими та сповненими символів, і новостворений авторською уявою світ людей вже не про побут, а про почуття та пам’ять. Особливу роль відіграє вузька просторова локалізація верховинського світу в аналізованих оповіданнях, що впливає і на вибір того, що їдять персонажі. Зроблено висновки, що їжа виступає важливим актом невербальної комунікації у творах та допомагає розрити характерологічний потенціал персонажів, адже відображає їхні звички, побут, риси характеру та спроможності як на позитивні, так і негативні вчинки.uk_UA
dc.language.isouk_UAuk_UA
dc.subjectмала проза, їжа, страви, пам’ять, етнографізмuk_UA
dc.titleЇсти, (не)любити, (не)пам’ятати, (не)пробачати: гастрономічні вподобання героїв малої прози Івана Чендеяuk_UA
dc.typeArticleuk_UA
Appears in Collections:Статті та тези (ПФ)

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
ukrlit-2024-3-72-86.pdf197.15 kBAdobe PDFView/Open


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.