Управління мотивацією персоналу як складова антикризового менеджменту в умовах цифровізації

Abstract

Протягом останніх років на українському ринку праці виникло безліч викликів, пов'язаних зі створенням ефективної системи управління персоналом, зокрема відплив кваліфікованих кадрів за кордон у зв’язку з війною в Україні; невмотивованість та розчарування фахівців, які залишаються в країні, їхня зорієнтованість винятково на економічних стимулах через низький рівень життя та зневіру в перспективах національної економіки, а також недостатню ефективність вітчизняного менеджменту персоналу. У статті досліджено сутність трудової мотивації та окреслено чинники впливу на неї в системі антикризового управління підприємством; проаналізовано еволюцію наукових поглядів мотивації та проблеми мотивації учасників трудових відносин через призму економічних, соціальних та психологічних аспектів; розглянуто відмінності між поняттями «мотивація» та «стимулювання» праці персоналу. На основі теоретичних напрацювань вітчизняних та закордонних дослідників систематизовано економічні, соціальні тапсихологічні аспекти трудової мотивації. Запропоновано використовувати сучасні та соціально орієнтовані підходи до мотивації в сучасних умовах цифровізації. Виявлено, що впровадження ефективних інструментів матеріальної та нематеріальної мотивації на українських підприємствах стримується обмеженими ресурсами, а також нерішучістю керівництва та працівників до змін. Зазначено, що в практиці управління мотивацією доцільно дотримуватися індивідуального підходу, справедливості, участі в управлінні, розвитку, підтримки, визнання та автономії. У дослідженні доведено, що в умовах воєнного часу, жорстокої ринкової конкуренції та стрімкої цифровізації неможливо ігнорувати сучасні світові практики в управлінні людськими ресурсами. Тому вітчизняні працедавці повинні демонструвати соціальну відповідальність та бути відкритими до інновацій і постійних змін.