Жіночі монаші згромадження УГКЦ (1946–1989 рр.)

Abstract

Магістерська робота присвячена вивченню діяльності жіночих монаших згромаджень Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) у період з 1946 по 1989 рік, коли ці спільноти зазнавали значних переслідувань і репресій з боку радянської влади. Робота охоплює широкий спектр історичних, соціальних і релігійних аспектів, зокрема аналізує історичний контекст, в якому функціонували монаші спільноти УГКЦ, їх структуру, розвиток та вплив на церковне та суспільне життя. Особливу увагу приділено дослідженню процесу існування жіночих монаших згромаджень в умовах радянської репресії, коли значна частина цих спільнот була змушена перейти до «катакомбного» існування. Згромадження пережили суворі переслідування, ліквідацію та заборони з боку радянської влади, однак вони продовжували свою діяльність у підпіллі, зберігаючи релігійні та культурні традиції, а також підтримуючи національну ідентичність українців. У роботі аналізуються стратеги виживання цих згромаджень, що включали таємне служіння, видавничу діяльність, релігійну освіту та допомогу тим, хто постраждав від репресій. Особливо розглядається роль жіночих монаших спільнот у підтримці духовності, моральності, а також у відновленні Церкви після падіння радянського режиму в середині 80-х років. Робота також висвітлює важливість цих монаших згромаджень у відродженні української релігійної та культурної традиції після десятиліть репресій. Метою дослідження є глибоке вивчення діяльності жіночих монаших згромаджень УГКЦ в умовах політичних переслідувань, а також розгляд їх впливу на збереження національних і релігійних традицій в Україні в період з 1946 по 1989 рік. В роботі також досліджуються питання відродження монаших згромаджень після ліквідації радянської влади, їх діяльність у пострадянський період, а також соціальний і церковний контекст, в якому ці спільноти функціонували. Завданням дослідження є не лише аналіз історії монаших згромаджень, але й вивчення їхнього впливу на розвиток релігійного, культурного та національного життя України в умовах тоталітарного режиму. Також особлива увага приділяється вивченню взаємодії монаших спільнот з іншими релігійними та національними інститутами, а також тому, як ці спільноти сприяли формуванню духовної опори для українців у складний для країни час. Теоретичне значення роботи полягає у заповненні прогалин в історіографії дослідження жіночих монаших спільнот УГКЦ, особливо в контексті їхнього виживання та функціонування під час радянських репресій. Практичне значення роботи полягає у використанні її матеріалів для навчання історії, релігієзнавства та культури, а також для дослідження ролі церкви в умовах політичного тиску.