Перша хвиля арештів українських дисидентів 1965–1966 рр.: причини, хід, наслідки

Abstract

У бакалаврській роботі досліджено першу хвилю арештів українських дисидентів у 1965–1966 рр., що стала відповіддю радянського режиму на зростаючу опозиційну активність інтелігенції. Робота аналізує причини, перебіг та наслідки цих репресій, зокрема їхній вплив на подальший розвиток національно-визвольного та правозахисного рухів в Україні. Згортання політики «відлиги» та посилення ідеологічного контролю спонукали українських інтелектуалів до активного спротиву, що проявився у поширенні самвидаву, підтримці заарештованих, громадських акціях протесту та публікації ключових праць, зокрема «Інтернаціоналізм чи русифікація?» І. Дзюби та «Лихо з розуму» В. Чорновола. Розкрито роль арештів 1965 р. як одного з головних каталізаторів подальшого розвитку українського дисидентського руху. Проаналізовано методи репресій, що застосовувалися КДБ, незаконність судових процесів та каральні заходи, які використовувалися для придушення інакомислення. Визначено, що попри репресії, дисидентський рух не лише не згас, а й набув нового імпульсу, сприяючи формуванню сучасного громадянського суспільства в Україні. Окрему увагу приділено впливу дисидентського руху на процеси декомунізації та переосмислення радянського минулого в посттоталітарному суспільстві. Наукова новизна дослідження полягає у всебічному аналізі першої хвилі арештів, з’ясуванні їхньої ролі в трансформації опозиційних настроїв та вивченні дисидентського руху як елемента національно-визвольної боротьби. Практичне значення роботи полягає у можливості використання її матеріалів у навчальному процесі, зокрема під час вивчення історії України другої половини ХХ ст.