Теоретичні засади комунікативно-мовленнєвої підготовки соціальних працівників у вищій школі

Abstract

У статті здійснено теоретичний огляд понять «комунікація», «спілкування», «комунікативні вміння»; обґрунтовано їх роль у процесі комунікативно-мовленнєвої підготовки майбутніх соціальних працівників до професійної діяльності. Зазначено, що основними складовими комунікативних умінь майбутнього соціального працівника є: вміння орієнтуватися в комунікативній ситуації, говорити, слухати, розуміти співрозмовника, встановлювати зворотний зв’язок, долати комунікативні бар’єри. В процесі формування професійних, комунікативних умінь майбутніх соціальних працівників потрібно враховувати не лише загальні комунікативні вміння, якими володіє будь-яка людина незалежно від її професії, а й специфіку її професійної діяльності. Зокрема, до уваги слід брати мету, зміст спілкування та стосунки між учасниками комунікативного процесу.