Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
http://hdl.handle.net/123456789/3395
Назва: | Образ художника як вираження естетичного кредо письменника |
Автори: | Яцків, Наталія Яремівна |
Ключові слова: | живопис, художник, новаторство, індивідуальність, талант, естетика. |
Дата публікації: | 2015 |
Видавництво: | Видавничий дім "Гельветика" |
Бібліографічний опис: | Яцків Н.Я. Образ художника як вираження естетичного кредо письменника // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. – Серія: Філологія. – Вип.17. – Херсон, 2015. – С.108-112. |
Серія/номер: | Серія: Філологія. – Вип.17; |
Короткий огляд (реферат): | У статті досліджуються естетичні теорії французького мистецтва середини ХІХ століття крізь взаємодію літератури та живопису. У романі «Манетта Саломон» брати Ґонкури формулюють свої новаторські погляди на шляхи розвитку мистецтва через пошуки художників у вираженні Краси. П’ять різних за співвідношенням таланту та майстерності художників виражають плюралізм письменників у формуванні естетичного ідеалу. Симпатія авторів на стороні тих, хто постійно прагне до удосконалення, хто не задовольняється копіюванням дійсності, а у постійних творчих муках винаходить нові способи та техніки для вираження власного індивідуального світосприйняття. Коріоліс і Крессан у пейзажних замальовках винаходять нову техніку живопису, відтворюють невловиму мить за допомогою багатства кольорових відтінків та світла, прагнуть зобразити повітря. Ще задовго до офіційного визнання імпресіонізму французькі письменники описали його у своїх творах у формі екфрастичних описів картин художників, які мають реальних прототипів, як серед митців, так і серед полотен. В образі Анатоля представлено тип богемного митця, у якому мистецтво і життя змішуються в єдине ціле, який прагне жити мистецтвом, підмінюючи справжній артистизм дешевою профанацією. Але у своїх уявних картинах, які намалювати йому зашкодила вроджена лінь і безвідповідальність, Анатоль створює апокаліптичні жахи, що прогнозують розвиток футуризму. Ґарнотель – це приклад обмеженого, обділеного талантом митця, який добивається успіху шляхом наполегливості і впливовим покровительством, але до справжнього мистецтва йому далеко. Шассаньоль є виразником теорії сучасного мистецтва, який вказує на шляхи його оновлення, виражає естетичні пошуки письменників у контексті взаємодії літератури та живопису для вираження Краси. |
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | http://hdl.handle.net/123456789/3395 |
ISSN: | 2409-1154 |
Розташовується у зібраннях: | Наукові видання (ФІМ) |
Файли цього матеріалу:
Файл | Опис | Розмір | Формат | |
---|---|---|---|---|
Nvmgu_filol_2015_17(1)__31.pdf | 204 kB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.