Епістемологічні модуси методологічної тріангуляції в персонології

Abstract

У статті представлено аксіопсихологічний варіант здійснення методологічної тріангуляції в психології особистості, який базується на категорії хронотопу як холі стичної одиниці персонального буття. Таким чином було об’єднано дихотомічні у формально - логічному відношенні процеси телеологічної і каузальної детермінації – інтеріоризації та екстеріоризації, індивідуалізації - соціалізації, персоніфікації - персоналізації, аксіог енезу і культурогенезу, циклічного часу і лінійного часу тощо , а також конструкти – особистісного смислу та суспільного значення, захисних механізмі в та копінг - стратегій, его - ідентичності і наративної ідентичності, ментативу й наративу, термінальних та інс трументальних цінностей , індивідуального характеру та соціальної ролі, прагнення до особистого щастя і професійного успіху т ощо в гармонійно збалансовану цілісність когерентних психологічних механізмів персоногенезу. Розглянуті епістемологічні модуси метод ологічної тріангуляції можуть слугувати взірцем мета аналізу і подальшої герменевтичної роботи з аксіопсихологічної реконструкції різноманітних персонологічних дискурсів не лише в царині фундаментальної науки, а й у царині різноманітних експериментальних і прикладних досліджень