Locus amoenus у творчості Марії Ткачівської

Abstract

Стаття присвячена особливостям locus amoenus в сучасній українській романістиці на прикладі роману Марії Ткачівської «Тримайся за повітря» (2019). Локус визначено як замкнений фізичний простір, а також як набір закритих просторових образів. Locus amoenus пояснюється як місце благоденства, що має свої особливості: дерева, квіти, вода, затишок, затінок. Таке місце благоденства зустрічається ще в античній та середньовічній літературі. У сучасному художньому просторі автори теж вдаються до змалювання такого простору. У романі М. Ткачівської ми виокремили два ключові локуси: локус дому та locus amoenus. У творі присутній як рідний дім, так і чужий. Рідний сповнений спогадів, а також розчарувань та втрат. Зрештою, він і сам ледь не стає втраченим. Чужий – небезпечний, знаходиться на чужій землі (Іспанія, Італія, Португалія). Головна героїня залишає рідний дім і опиняється в домі чужому, сповненому зневаги та ненависті. Вона шукає locus amoenus, що неодмінно пов’язаний у неї з любов’ю. Коли ж не знаходить, пробує створити сама, при чому в чужому домі (малюнок на стіні кімнати Патриції). У місці благоденства вона опиняється теж на чужині, а шлях туди їй показує її коханий. І саме це місце в романі стає символом вірної та щирої любові, а також дарує героїні спокій та гармонію. Місце благоденства зберігає в романі усі характеристики, властиві такій місцині: вода, затінок, весна, квіти, дерева, затишок, любов, вмиротворення. Особливістю ж locus amoenus у творі Марії Ткачівської є його прив’язаність до чужого простору.