Ламаний патріотизм...

Abstract

Нас із дитинства привчають почуватися жебраками і чути: «Мусиш розуміти, що то Україна. Нема грошей!» Нема на науку, мистецтво, дороги, школи. Та байдуже, на що. Нема. Бідні ми і нещасні. Тож про виховання якої гідної і гордої нації може йтися? Та й не до виховання нам – у нас чергове патріотичне віче, на яке вдягнемо вишиванки, махатимемо прапорами і змагатимемося у тому, чий вінок більший.

Коли помер Черчилль, на велелюдному похороні було лиш (чи аж?) два вінки від родини і Об’єднаного Королівства. А в нас торгівці мертвими квітами дуже патріотично чекають на пам’ятні дати. А там уже не на лобі – на вінках написано, що Україна роздерта на лівих, правих, середніх, півсередніх, зелених, червоних і взагалі сіро-буро-малинових. І прибрати ніколи і нікому – ні в голові, ні через тиждень біля постаментів, завалених вінками. Вінки є – віників нема…

А Україна? Справжня Україна? Вона почекає. Чекала ж стільки століть. Століття більше, століття менше…