Готовність до самоосвіти майбутніх соціальних педагогів

Abstract

Стаття піднімає проблеми готовності до самоосвіти майбутніх соціальних педагогів. Автор наголошує, що назріла потреба підготовки компетентних соціальних педагогів, які володіють готовністю до професійного саморозвитку, самовдосконалення, самовиховання, здатних актуалізувати свій творчий та професійний потенціал. Проаналізовано, що самоосвіта майбутніх соціальних педагогів − це складний, багатогранний процес, спрямований на становлення, інтеграцію та реалізацію у соціально-педагогічній діяльності професійно значущих особистісних рис та здібностей, професійних знань і вмінь. Доведено, що готовність майбутнього соціального педагога до професійного саморозвитку і самоосвіти є невіддільною складовою цілісного процесу професійного саморозвитку в освітньому середовищі навчального закладу. Готовність виникає на рівні безпосередньої взаємодії з впливами освітнього середовища, які детермінують появу суперечностей і сприяють формуванню потреби у професійному саморозвитку. Визначено, що готовність є пусковим механізмом для мотивів, компетентностей, соціальної презентабельності, усвідомленості особистості щодо траєкторії її подальшого професійного саморозвитку. Емпірично доведено, що у майбутніх соціальних педагогів внутрішня мотивація переважає над зовнішньою позитивною мотивацією, яка в свою чергу переважає над зовнішньою негативною мотивацією, що обумовлено орієнтацією студентів на оволодіння професією та особливостями освітнього середовища.