Теоретичні аспекти феномена "комунікативно-стратегічна компетентність"

Abstract

Проблема формування комунікативно-стратегічної компетентності майбутніх учителів початкових класів пов'язана зі змінами в системі освіти в Україні. Володіння стратегіми і тактиками педагогічного спілкування є запорукою ефективності фахової діяльності педагога. Основою дослідження слугують Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти, Стратегія реформування освіти в Україні: рекомендації з освітньої політики, Державні стандарти базової і повної середньої освіти України, праці українських та зарубіжних учених. Проблему формування комунікативної компетентності особистості та її складових досліджували багато вітчизняних та зарубіжних учених. Однак стратегічна складова комунікативної компетентності досі не була об’єктом глибокого наукового аналізу. Стаття присвячена розгляду теоретичних аспектів феномена «комунікативно-стратегічна компетентність». Базовими поняттями започаткованого нами дослідження є компетенція, компетентність, комунікативна компетентність. Ці поняття активно вивчаються в сучасній педагогічній науці. Однак єдності у поглядах учених немає. Компетенція найчастіше розглядається як сукупність знань, умінь і навичок у певній сфері діяльності. Компетентність передбачає застосування компетенцій у конкретній роботі. Структура компетентності, на думку вчених, визначається її функціями. Комунікативна компетентність – це здатність доречно і правильно використовувати мову в різноманітних ситуаціях спілкування. Формування комунікативної компетентності особистості є основною метою навчання мови. Учені відносять комунікативну компетентність до ключових. Ключові компетентності охоплюють широку сферу життя людини. Вони визначаються як здатність здійснювати складні види діяльності, ефективно розв’язувати проблеми. Перелік ключових компетентностей у різних країнах відрізняється. Це залежить від ціннісних пріоритетів, особливостей соціально-економічного життя, світогляду, потреб в освітніх послугах. Різними є підходи вчених до характеристики структурних компонентів комунікативної компетентності. Науковці продовжують спроби з’ясувати місце стратегічної компетенції/компетентності в структурі комунікативної компетентності. Більшість з них включають мовну, дискурсивну, соціолінгвістичну, іллокутивну, стратегічну, соціокультурну компетенції до структури моделі комунікативної компетентності. Комунікативна компетентність є основою вищезазначених компетенцій. Однак важливість стратегічної складової досі залишається належним чином не визнаною. Стратегічна компетенція характеризується як здатність особистості визначати мету власної навчальної діяльності, планувати свою діяльність для досягнення будь-якої мети; реалізувати сплановані дії, розроблені стратегії та оцінювати результат власної діяльності. Зміст, структура, функції комунікативно-стратегічної компетентності майбутніх учителів початкових класів залишаються недостатньо вивченими.