Культурологічна парадигма як методологічна основа розвитку фасилітативних здібностей майбутнього психолога

Abstract

Статтю присвячено проблемі теоретичного осмислення методологічних засад розвитку фасилітативних здібностей майбутнього психолога в умовах вищої професійної освіти. Проаналізовано два основних напрямки, в контексті яких ведеться діяльність сучасного психолога: об’єктний, в якому основна увага приділяється використанню сильно формалізованних методів психологічної діагностики, психологічної корекції з метою максимальної адаптації людини до умов суспільства відповідно до визнаних нормативів вікового розвитку; і суб’єктний, результатом впливу в якому виступають негарантовані і непрогнозовані, однак свідомо продуковані зміни. Процесом, який стимулює прогресивні зміни, визначено фасилітацію, і, відповідно, основним завданням психолога – фасилітативний супровід особистості з метою створення необхідних психологічних умов для її повноцінного саморозвитку. Обґрунтовано актуальність створення в середовищі вищої професійної освіти сприятливих умов для розвитку фасилітативних здібностей майбутніх психологів. У пошуку освітніх орієнтирівособливу увагу звернуто на культурологічну парадигму, основною функцією якої є гуманітарна, а основним завданням – становлення особистості студента. Роль викладача в контексті культурологічної освітньої парадигми повинна бути супроводжувальною – такою, що забезпечує розширення освітніх сфер кожного студента. Завдання викладача – допомогти кожному студенту в побудові індивідуальної траєкторії освіти, яка співвідноситься із загальновизнаними досягненнями людства і спрямована на їх примноження. В результаті усвідомлення соціально-культурних смислів освіти розвивається гуманітарна культура майбутнього психолога, провідними властивостями якої є рефлексивність, конгруентність, позитивне самоставлення, емпатійність, альтруїстичність, креативність, потреба в самореалізації і саморозвитку.