Суб’єктність особистості: ретроспектива поглядів та перспектива втілення в педагогічний процес

Abstract

У статті актуалізовано потребу втілення ідеї суб’єктності особистості школяра в педагогічний процес сучасного навчального закладу. З цією метою проаналізовано основні тенденції становлення уявлення про суб’єктну сутність особистості у вітчизняній науковій традиції. Розвиток поглядів на природу суб’єктності та її детермінацію розглянуто на основі існуючих періодизацій вивчення суб’єктної проблематики. Виокремлено методологічні підходи до розкриття суб’єктних проявів особистості – діяльнісний та буттєвий. Це дало змогу диференціювати суб’єктнісні позиції особистості в кожному з них та визнати потребу їх поєднання у витлумаченні суб’єктності як онтологічної даності. Визначено зміст співвідношення понять «суб’єкт» і «особистість», що розширило уявлення про феномен суб’єктності. Історію становлення знання про суб’єктність презентовано у зв’язку з аналізом її вимірів, рівнів, сутнісних ознак. Зроблено висновок про динаміку суб’єктності, що розгортається в часопросторі життєтворчості особистості.Окреслено потребу організації навчальної діяльності школярів на засадах гуманітарної освітньої парадигми, яка забезпечує формування в них особистісного світосприйняття на основі зміни підходу до процесу засвоєння знань. За таких умов суб’єктність виявлятиметься в побудові школярем власних смислів, світоглядних позицій та мотиваційно-ціннісних настанов, активізуючи його можливість бути суб’єктом діяльності, пізнання, а також власного життя.