Від юності до молодості: можливості епігенетичної моделі в соціокультурному аналізі

Abstract

Статтю присвячено аналізу можливостей застосування міждисциплінарного підходу в дослідженнях трансформацій конструкту ідентичності. Виокремлено обмеженості дослідження стадій розвитку в монодисциплінарних підходах. Запропоновано застосувати стадійний підхід в аналізі вікової групи «молодь» з метою верифікації положення про її диференціацію на різні вікові підгрупи, які відрізняються статусами ідентичності.Теоретичним підґрунтям дослідження є теорія психогенетичного розвитку особистості Е. Еріксона та статусна динамічна модель розвитку ідентичності Дж. Марсіа. Емпіричну основу склали матеріали аналізу 14 фокус-групових дискусій, проведених у молодіжних аудиторіях: 7 груп з молоддю у віці 18-21 рік і 7 з молоддю у віці 26-30 років. Підтверджено внутрішню диференціацію вікової стадії «молодість». Показано, що динаміка психогенезу на цій стадії характеризується домінуванням дифузного статусу у молодшої групи та статусу досягненості у старшої. Інші статуси зустрічаються значно рідше. Наявний емпіричний матеріал не дає можливості простежити чинники, які зумовлюють зафіксовані відмінності, проте отримані в ході дослідження типові портрети зазначених груп дозволяють розвинути міждисциплінарний підхід до проблеми персоногенезу та застосувати його можливості для вироблення стратегії дослідження «процесу переходу» від стадії до стадії.