Методологія та технологія дослідження ресурсів саморозвитку особистості

Abstract

У статті розглянуто авторський підхід до емпіричного вивчення особливостей саморозвитку особистості. Охарактеризовано критерії саморозвитку як суб’єктної діяльності, наведено його показники. Виокремлено психологічні ресурси особистісного саморозвитку: потребу в саморозвитку як його джерело і детермінант; умови, які забезпечують його успішність; механізми як функціональні засоби і умови його здійснення. Розкрито їх сутність. Потреба в саморозвитку визначається актуалізованістю характеристик саморозвитку (самоактивність, життєдіяльність, розвиненість самосвідомості) і виникає при зміні змістової структури індивідуальної свідомості та трансформації смислових утворень. Умови саморозвитку окреслюють зріле Я особистості, відкритість, толерантність до нового, наявність усвідомленої мети самоздійснення та активної життєвої стратегії. Як механізми саморозвитку розглядаються рефлексія, саморегуляція та зворотній зв'язок. Запропоновано методичні підходи і засоби вивчення особливостей та чинників становлення суб’єкта саморозвитку в юнацькому віці в процесі фахової підготовки, висвітлено результати їх комплексного емпіричного дослідження. Особливу увагу приділено аналізу рівня актуалізації ресурсів саморозвитку у студентів, виявленого за допомогою авторської діагностичної методики «ДХСО». Доведено, що психологічні ресурси як сукупність можливостей розвитку вже існують у психологічній реальності людини. Показано, що домінування рівня актуалізації ресурсів саморозвитку особистості ( та їх поєднання) можна співвіднести з вимірами психологічного простору особистості, що свідчить про індивідуальну своєрідність організації особистісного саморозвитку. Зазначено, що в той же час для здійснення прогресивного усвідомленого особистісного саморозвитку необхідна актуалізація, взаємопосилення і гармонізація всіх психологічних ресурсів саморозвитку особистості, збагачення її зв’язків із навколишнім середовищем та іншими людьми, підвищення духовності.