Професійна підготовка молоді української діаспори в Українському соціологічному інституті (Українському інституті громадознавства).

Abstract

У статті розкрито перебіг зародження, творення, трансформації, відновлення та припинення діяльності Українського соціологічного інституту (УСІ) (Українського інституту громадознавства (УІГ) та Українського робітничого університету як його структурного підрозділу у міжвоєнну добу. Проаналізовано етапи функціонування (під керівництвом М.Грушевського та М.Шаповала) та всебічно охарактеризовано професійну підготовку молоді у цих інституціях. Опираючись на першоджерела та періодику держав потенційного поселення українців-емігрантів, наукові розвідки вчених України та української діаспори, з’ясовано зміст діяльності Українського соціологічного інституту (Українського інституту громадознавства), простежено його трансформацію від наукової до науково-практичної установи. Розкрито роль визначних персоналій у розгортанні її активної праці (М.Грушевський, С.Русова, Л.Білецький, О.Ейхельман, І.Шовгенів, Н.Григоріїв, М.Шаповал, С.Шелухін, В.Петрів, В.Доманицький, Є.Іваненко, М.Мандрика, А.Марголін, С.Гольдельман, А.Животко, Л.Кобилянський, Ф.Швець, В.Січинський, С.Васьківський та ін.). Окреслено просвітницько-виховний контекст функціонування Українського соціологічного інституту (Українського інституту громадознавства) та Українського робітничого університету, що творили, поруч з іншими академічними установами, український культурно-освітній простір Чехо-Словацької Республіки у 1920-х рр. – 1930-х рр. Акцентовано на унікальності Українського робітничого університету як дочірньої установи УІГ (УСІ) і першого українського освітнього закладу з дистанційною формою навчання, ролі у справі поширення серед світового українства національної освіти, професійної підготовки та патріотичного виховання. Наголошено на можливості використання цього досвіду в сучасній освітній практиці, зважаючи на новітні хвилі української еміграції та соціально-політичні світові процеси.