Питання єдності русько-українського простору в громадській думці Галичини під час революції 1848–1849 рр.

Abstract

У статті проаналізовано розвиток української (“малоруської”) національно-політичної свідомості в Галичині під час революції 1848–1849 рр. “Весна народів” активізувала громадське життя галицьких русинів, у якому провідну роль відіграло греко-католицьке духовенство. Місцева інтелігенція поділилася на кілька національно-політичних орієнтацій (“партій”), виразно переважала проукраїнська концепція національної ідентичності галицько-руського населення. Головна руська рада обстоювала національну єдність підавстрійських русинів і “малоросів” Наддніпрянщини по обидва боки австро-російського кордону. Звернуто увагу на слабкість русофільських настроїв і полонофільської течії, яку уособлювали діячі “Руського собору”. Ідея етнічної спорідненості русько-українського простору знайшла відображення у творчості відомих галицьких діячів та в місцевій пресі, з’ясовано джерела та ідеологію українофільства серед галичан.