ПРИРЕЧЕНІСТЬ СКОНСТРУЙОВАНИХ ПАРАДИГМ, АБО НОВЕ ПРОЧИТАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО НАРАТИВУ.(РЕФЛЕКСІЇ ЩОДО ЦИКЛУ НАУКОВИХ СТАТЕЙ ПРОФЕСОРА І.МОНОЛАТІЯ “ЧОРНІ ЛЕБЕДІ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ. (НЕ)ЙМОВІРНІ ВИПАДКИ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТИ”)

Abstract

Українська історіографія у своєму класичному варіанті багата на фактичний матеріал, кількісні показники монографій, розвідок, студій і просто статей. Чимало ґрунтовних фоліантів і солідних наукових праць, що претендують на статус беззаперечних і таких, що обов’язково, за задумом їх авторів, мали б увійти на Скрижалі національного історичного наративу. Не вступаючи в дикусію, щодо значення цього історіографічного спадку і навіть його переоцінки (оскільки це і так безсенсово, як, зрештою і не зовсім коректно з точки зору “цехової етики”), дозволимо собі зауважити наступне. Українська історіографія доконче потребує праць з інтелектуальної історії. Або хоча б праць істориків-інтелектуалів, здатних вийти за межі “прокрустового ложа” усталеної методології наукових історичних пошукувань певної історичної школи чи напрямку.