Please use this identifier to cite or link to this item: http://hdl.handle.net/123456789/8327
Full metadata record
DC FieldValueLanguage
dc.contributor.authorКарпюк, Юлія Ярославівна-
dc.date.accessioned2020-10-20T06:10:15Z-
dc.date.available2020-10-20T06:10:15Z-
dc.date.issued2020-07-
dc.identifier.citationКарпюк Ю. Я. Комунікативна толерантність як провідна складова комунікативної компетентності сучасного психолога / Карпюк Ю. Я. / Збірник тез наукових робіт учасників міжнародної науково-практичної конференції: «Сучасні педагогіка та психологія: перспективні та пріоритетні напрями наукових досліджень» – Київ, 2020. С. 104-107uk_UA
dc.identifier.urihttp://hdl.handle.net/123456789/8327-
dc.description.abstractВступ. Високий рівень конфліктності та явища дегуманізації обумовлюють значний інтерес до проблеми комунікативної толерантності, який спостерігаємо протягом останніх десятиліть. Поряд з цим зростає кількість звернень за психологічною допомогою у зв’язку з труднощами у вирішенні конфліктів і роботі з їх наслідками. Ефективність роботи психолога в даних ситуаціях особливо залежить від якості взаємодії з клієнтом, вміння встановлювати та підтримувати контакт, розвитку комунікативної компетентності, рівня прояву професійно значущих якостей. Побутує думка, що відсутність комунікативної толерантності унеможливлює продуктивні міжособистісні відносини, на яких власне й ґрунтуються відносини психолога чи психотерапевта з клієнтом, а також вносить деструктивні тенденції в розвиток особистості професіонала. Для розвиненої толерантності характерна повага до прав інших, розуміюче та гідне ставлення до інтересів, переконань, звичок інших людей, що є важливим для успішної професійної діяльності психолога, чим і обумовлене привернення нашої уваги до визначення місця комунікативної толерантності у структурі комунікативної компетентності сучасного психолога. Мета. Відтак метою нашої наукової розвідки є теоретичний огляд комунікативної толерантності, як складової комунікативної компетентності сучасного психолога.Виходячи з опису структурних компонентів комунікативної толерантності та її зв’язку з процесом комунікації, можна зробити висновок про наявність подвійної функції, яку вона виконує в міжособистісній взаємодії суб’єктів спілкування. З однієї сторони, вона виступає, як внутрішня, духовна, емоційна основа спілкування й покликана забезпечити вміння суб’єкта налаштуватися на емоційне сприйняття «іншого», що відображається в його емпатійному сприйнятті. З іншої сторони – у вигляді зовнішнього прояву особистісного ставлення до «іншого», що може виражатися в діях раціонального осмислення «іншого». Таким чином, можна зробити висновок, що комунікативна толерантність є вагомою складовою комунікативної компетентності психолога, зумовлюючи оптимізацію процесів спілкування і взаємодії, лежить в основі здатності встановлювати контакт, створювати відповідну психологічну атмосферу довіри та доброзичливості, вести критичний діалог на основі етичних засад, допомагати клієнтам у вирішенні їхніх професійних і особистісних проблем, розуміти індивідуальні особливості клієнта та знаходити індивідуальнотолерантний підхід щодо вирішення його нагальних проблем та потреб, що є важливим для успішної професійної діяльності психолога.uk_UA
dc.language.isouk_UAuk_UA
dc.publisherЗбірник тез наукових робіт учасників міжнародної науково-практичної конференції: «Сучасні педагогіка та психологія: перспективні та пріоритетні напрями наукових досліджень»uk_UA
dc.subjectтолерантністьuk_UA
dc.subjectкомунікаціяuk_UA
dc.subjectкомунікативна толерантністьuk_UA
dc.subjectпрофесіоналізмuk_UA
dc.titleКомунікативна толерантність як провідна складова комунікативної компетентності сучасного психологаuk_UA
dc.typeThesisuk_UA
Appears in Collections:Статті та тези (ФП)

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
Карпюк_тези.pdfТези конференції216.44 kBAdobe PDFView/Open


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.