Просвітницькі почини педагогічної еліти в умовах еміграційних таборів (20-ті роки ХХ століття)

Abstract

У статті аналізується проблема розвитку освіти в системі еміграційних таборів. Підкреслено, що значущість у розвитку вітчизняної освіти в еміграційних умовах відіграли сумарні зусилля українських емігрантів, актуалізовані більшою мірою політикоцентрованою першопричинністю. Зазначено, що регіональне укорінення радянської влади та придушення української революції боляче вдарило по соціокультурному розвитку України. Зауважено, що проблематичність вітчизняної життєдіяльності позначилася на: незавершеному будівництві національної школи; перерваній українізації; посиленні заполітизованої ідеологізації на всіх рівнях ступеневої системи освіти. Охарактеризовано, як в умовах військової та політичної нестабільності закордонне облаштування внутрішньоемігрантського життя окремішніх українців відбувалося за просвітницької підтримки свідомої інтелігенції, котра дещо пом’якшувала «різкоконтинентальний» клімат приймаючої сторони.