Протистояння баварської та кирило-мефодіївської християнських місій на землях династії Моймировичів другої половини ІХ ст.

Abstract

Стаття присвячена церковно-релігійному антагонізмові у володіннях династії Моймировичів та їх придунайських провінціях між двома євангелізаційними місіями –баварською, представленою духів-ництвом Зальцбурзької, Пассауської й Реґенсбурзької єпархій та кирило-мефодіївською,в особі солун-ських братів-місіонерів Кирила й Мефодія. Йдеться про період найбільшого розквіту Великоморавської держави 860–880-х. рр. На основі аналізу широкого спектру хронік і анналів ІX–XV ст., агіографій св. Кирила, Мефодія та св. Наума, правових кодексів VIII–IXст., актового матеріалу з канцелярії Каролінгів, некрологів, а також епістолярних текстів кількох римських понтифіків автор висвітлює дипломатичний, церковно-догматичний і церковно-правовий аспекти проблеми на тлі військово-політичних суперечностей володарів Східнофранкського королівства і Великоморавської держави. Увагу приділено й питанню можливої співпраці представників баварського духівництва з прихильниками архієпископа Мефодія, а також протиріччям церковно-правового характеру. Автор дійшов висновку, що саме суворість світських і церковних покарань кирило-мефодіївської місії поряд з постійним тиском баварського духівництва став вирішальним у зміні вектора релігійної політики моравського князя Святоплука та подальшим визнанням ним церковної юрисдикції єпископства Пассау.