Специфіка творення й функціонування образів головних героїв у пригодницькій реалістично-фантастичній прозі для юних.

Abstract

У статті подано аналіз образної системи сучасних українських пригодницьких реаліс-тично-фантастичних творів для дітей та юнацтва. Образи дітей у реалістично-фантас-тичній, пригодницькій прозі мають свою специфіку творення й функціонування, яка залежить від типу зображення художньої дійсності (поєднання законів побудови реального і вигаданого світів), природи пригодницького тексту, поетики його образного рівня та зорієнтованості на специфіку сприймання адресатами певного віку.Визначено дві основні моделі образотворення у повістях, адресованих різним віковим категоріям читачів. Детально розглянуто художні засоби характеротворення у повістях Марини Павленко (пенталогія «Русалонька із 7-В»), Галини і Тараса Микитчаків («Джмеленя та володарка злиднів»).Доведено, що пригодницька реалістично-фантастична проза, адресована молодшим школя-рам, сюжетоорієнтована, тому письменники менше уваги приділяють портретам і характе-рам персонажів, а головні герої менше представлені як особистості, здебільшого вони є «аген-тами дії». Психологічна глибина в зображенні дітей-персонажів пригодницької прози разом із художньою деталізацією, широкою палітрою наративних і мовних засобів портрето-, харак-теротворення присутня в пригодницькій реалістично-фантастичній прозі про і для підлітків.Відзначено, що іншими закономірностями побудови системи образів сучасної української пригодницької реалістично-фантастичної прози є інтенсивна взаємодія реальних персонажів із вигаданими; протиставлення й контрастне зображення позитивних і негативних персонажів; використання різних типів портретів і портретних описів. Специфічними є і система образів, і зображення дитини-героя в історико-пригодницьких повістях. Часто разом з історичними особами в таких творах діє дитина із того часу, який зображено («Самійло» Я. Яріша), чи дитина сьогодення, яка мандрує в минуле («Сторожова застава» Володимира Рутківського