Мерехтлива філософія імпресіонізму

Abstract

Статтю присвячено вивченню світоглядно-філософського базису імпресіонізму як літературного напряму. З’ясовуються причини труднощів, які виникають у процесі ідентифікації літературних творів як імпресіоністичних. Їх декілька: типологічна спорідненість літературного імпресіонізму з малярським і музичним видами мистецтва; перехідний характер напряму від реалістичного до модерністського типу творчості; концептуальна опозиційність імпресіоністів до будь-яких схем, правил і доктрин у мистецтві; чинники ідеологічного характеру тощо. З’ясовуються причини перехідності світоглядно-філософського базису імпресіонізму від раціоналістичного позитивізму до ірраціональних течій “філософії життя”. Історичні обставини, пов’язані з численними гуманітарними катастрофами на зламі віку – війнами та революціями – спричинили зневіру людей у раціоналістичні принципи філософії позитивізму. Однак зазначені зміни відбувалися не одномоментно. Тому ще й на початку ХХ століття філософія позитивізму зберігала свій вплив на духовне життя людства, а окремі положення її доктрини навіть адаптувалися й розвинулися в нових філософських системах. Це й зумовило перехідний характер філософського базису імпресіонізму. Немає сумніву, що особливості світоглядно-філософської основи імпресіонізму мали безпосередній уплив на перехідний (від реалістичного до модерністського типу творчості) характер його поетикальної системи. Відтак імпресіонізм – це своєрідний міст, який розділяє і водночас об’єднує традиційні ідейно-естетичні системи й новаторські пошуки кінця ХІХ століття. І в генетичному, і в типологічному аспекті напрям знаходиться на перетині двох типів творчості: реалістичного та модерністського. Водночас саме ця обставина й забезпечує ідейно-естетичну значущість і поетикальну своєрідність імпресіонізму.