Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
http://hdl.handle.net/123456789/9823
Повний запис метаданих
Поле DC | Значення | Мова |
---|---|---|
dc.contributor.author | Литвин-Кіндратюк, Світлана Данилівна | - |
dc.date.accessioned | 2021-05-11T08:03:30Z | - |
dc.date.available | 2021-05-11T08:03:30Z | - |
dc.date.issued | 2019 | - |
dc.identifier.citation | Литвин-Кіндратюк С. Д. Методологічні засади діахронічного аналізу розвитку особистості в психології / С. Д. Литвин-Кіндратюк // Психологія особистості. - 2019. - Т. 10. - № 1. - С. 45-54. | uk_UA |
dc.identifier.other | 10.15330/ps.10.1.45-54 | - |
dc.identifier.uri | http://hdl.handle.net/123456789/9823 | - |
dc.description.abstract | У статті розкривається стратегія організації дослідження в галузі соціальної історичної психології на засадах збагачення змісту принципу історизму та поля понять, що описують логіку «історіоризації» особистості у світі, що стрімко змінюється. Окреслено способи організації дослідження, які містять варіанти синхронічного та діахронічного способів аналізу. Показано, що у процесі розвитку особистості в онтогенезі елементи діахронічного розгляду є складовою синхронічного трактування отриманих результатів, оскільки у його перерізі маркується дискретна мить історії в шерезі подій життя певного покоління та на тлі сучасної соціальної ситуації розвитку. Натомість діахронічний аналіз визначено різновидом стратегії «аналізу процесів», що звернутий до вимірів історичного процесу. Він апелює до окремого типу розвитку – історіогенезу особистості, якому притаманні гетерохронність, міжпоколіннєва спадкоємність та соціокультурна контекстуальність. Окреслено види діахронічного аналізу: «масштабний» та «локальний», «близький» та «віддалений». Діахронічний аналіз в соціальній історичній психології визначено стратегією організації дослідження, яка спирається на фігуративні реконструктивні процедури, насамперед метод психолого-історичної реконструкції. Розкрито основне завдання діахронічного аналізу, яке полягає в переході від лінійного до нелінійного аналізу сталості-змінюваності сторичного розвитку особистості, насамперед у контексті домінування процесів соціогенезу та культурогенезу. Оновлення їхніх конфігурацій виявляється в соціальних змінах у рамках множинного соціального часу та культурних фігураціях стабільних форм поведінки особистості | uk_UA |
dc.language.iso | uk_UA | uk_UA |
dc.publisher | ДНВЗ "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника" | uk_UA |
dc.subject | принцип історизму | uk_UA |
dc.subject | історіогенез особистості | uk_UA |
dc.subject | діахронічний аналіз | uk_UA |
dc.subject | міжпоколіннєва спадкоємність | uk_UA |
dc.subject | контекстуальність | uk_UA |
dc.title | Методологічні засади діахронічного аналізу розвитку особистості в психології | uk_UA |
dc.title.alternative | Historical and evolutionary vector of study of personality development in modern psychology | uk_UA |
dc.type | Article | uk_UA |
Розташовується у зібраннях: | Т. 10, № 1 |
Файли цього матеріалу:
Файл | Опис | Розмір | Формат | |
---|---|---|---|---|
2810-Текст статті-5486-1-10-20200318.pdf | 605.2 kB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.