Please use this identifier to cite or link to this item: http://hdl.handle.net/123456789/9824
Title: Аксіологічний вимір автентичної природи людини з позиції християнської психології
Other Titles: Axiological dimension of the human authentic nature from the point of view of christian psychology
Authors: Климишин, Ольга Іванівна
Keywords: духовна природа
сакраментальність
сакральність
транс-цендентність
онтологічний синергізм
онтологічний динамізм
Issue Date: 2019
Publisher: ДНВЗ "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника"
Citation: Климишин О. І. Аксіологічний вимір автентичної природи людини з позиції християнської психології / О. І. Климишин // Психологія особистості. - 2019. - Т. 10. - № 1. - С. 54-62.
Abstract: У статті представлено християнсько-орієнтовану парадигму аксіологічного виміру автентичної природи людини. В християнській психології людина постає як цілісна комплементарна єдність тіла-душі-духа. Суть автентичної природи людини визначає сакраментальність. Остання постає як аксіологічна характеристика та трансцендентальне джерело розвитку особистості – передумова її самопізнання, самовизначення та самовдосконалення. Сакраментальність як аксіологічну характеристику людини роз­криває положення, за яким людина є носієм незнищенного трансцендентного Божого образу. Усвідом­лення цієї даності ініціює в людини прагнення своїми думками, вчинками, діями відповідати образу Бога, бути гідним Його. Дві закономірності характеризують реалізацію сакраментальності як транс­цендентального джерела розвитку особистості: онтологічний синергізм та онтологічний динамізм. Онтологічний синергізм полягає у співдії божественного з людським, яку визначають три важливі моменти. По-перше, бо­жественне і людське в людині становлять єдину природу, а не дві. По-друге, божественне є завжди від­критим до впливу та діючим. По-третє, співдія людського з божественним є виявом онтологічної свободи волі та свободи вибору. Онтологічний динамізм як закономірність визначається тим, що людина містить у собі образ Божий, що є мотиватором внутрішньої духовної динаміки – прагнення до вершин досконалості у гідних вчинках. Сакраментальність наділяє людину спроможністю та перспективою осягнення транс­цен­дентної сакральної реальності. Це пізнання відбувається через власний життєвий досвід людини, що озна­менований прагненням помножувати добро та любов. Це прагнення є свідомою відповіддю на онтологічний заклик. Бог як любов в онтологічному дарі свободи об’являє Себе людині, даючи їй мож­ливість все більше уподібнюватися до Себе. Свобода дає їй потенційну можливість відповідати образу Бога в собі, а з іншого боку, свобода зобов’язує людину в дієвий спосіб стверджувати цю відповідність. На сакраментальності вибудовується самодостатність людини, оскільки вона є відкритою до співпраці з Творцем, а її життя є неперервним онтологічним і якісним зростанням особистості, не лише щодо її Альфа (початку), але й щодо її Омеги (призначення), до якого вона динамічно прямує.
URI: http://hdl.handle.net/123456789/9824
Appears in Collections:Т. 10, № 1

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
2808-Текст статті-5484-1-10-20200318.pdf769.19 kBAdobe PDFView/Open


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.