Конструкт «зовнішнє я» як компонент соціальної самосвідомості та диспозиційна основа соціабельної поведінки: спроба теоретичної валідизації

Abstract

Стаття містить спробу теоретичної валідизації емпіричного конструкту «зовнішнє Я», отри­ма­ного в результаті факторизації даних діагностики респондентів підліткового та юнацького віку (n=1457). Виокремлено декілька імпліцитних та експліцитних ліній аналізу цього конструкту: диспозиційну, соціаль­но-поведінкову та вікової генези. Проаналізовано експліцитні уявлення про соціабельність як характерис­ти­ку темпераменту та особистісну рису. Показано, що імпліцитно конструкт «зовнішнє Я» існує у психо­логії в різних іпостасях: як підструктура Я та прояв соціальної самосвідомості, як феномен ідентифікації та прояв потреби «бути як інші», як ціннісно-мотиваційна складова прагнення до любові, мотивації афі­ліації, страху осуду та бажання заслужити любов та схвалення оточення, як складова нормативної, кон­формної поведінки, як мотиваційний регулятор діяльності та життєдіяльності особистості. «Зовнішнє Я», з одного боку, є індивідуально-психологічною диспозицією, симптомокомплексом рис особистості, яку мож­на інтерпретувати як диспозиційну основу соціабельної поведінки. З іншого боку, конструкт «зовнішнє Я» має поведінкову складову – власне соціабельну поведінку. Її визначено як здатність особистості узго­джувати та коректувати соціальну активність згідно з очікуваннями оточення, групи, соціальними нор­ма­ми та вимогами. Як індивідуально-психологічна диспозиція «зовнішнє Я» є кластером взаємопов’язаних характеристик особистості (когнітивних, регулятивних, поведінкових), які відіграють важливу роль у процесі соціально-психологічної адаптації. Поведінкова складова «зовнішнього Я» (соціабельна поведінка) є опосередкованим показником соціоцентричних тенденцій розвитку (на противагу егоцентричним як орієнтації на власні цінності та сенси). Розглянуто особливості «зовнішнього Я» як позивної та негативної конотації особистості, його потенціал та ризики у розвитку особистості в період дорослішання. Ви­значено, що конструкт «зовнішнє Я» не є артефактом і може бути інтерпретований як вікова та со­ціально-психологічна характеристика прояву соціального в особистості у період підліткового та юнацького віку.