Please use this identifier to cite or link to this item: http://hdl.handle.net/123456789/9911
Full metadata record
DC FieldValueLanguage
dc.contributor.authorВолощук, Мирослав Михайлович-
dc.contributor.authorДомбровський, Даріуш-
dc.date.accessioned2021-05-18T12:13:53Z-
dc.date.available2021-05-18T12:13:53Z-
dc.date.issued2020-
dc.identifier.citationВолощук М., Домбровський Д. Князь Данило Романович та угорські королі 1205–1235 рр.(у відповідь Володимирові Александровичу) Частина 1 // Галичина. Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис. Івано-Франківськ, 2020. № 33. С. 37–59uk_UA
dc.identifier.urihttp://hdl.handle.net/123456789/9911-
dc.description.abstractАктуальна стаття є відповіддю на ряд публікацій Володимира Александровича 2015–2019 рр., спрямованих заперечити залежність князя Данила Романовича від Арпадів на різних етапах стосунків того з угорськими королями Андрієм ІІ і Белою IV. Шляхом ретельного аналізу робіт згаданого львів­ського професора автори демонструють хибність його методологічних підходів, професійні прорахунки та прояви суб’єктивної особистої неприязні до критикованих опонентів. Верифікація далеко не всіх залучених ним до власної аргументації джерельних свідчень відтворює етапи покрокового (з волі вдови Романа Мстиславовича) потрапляння юного Данила у залежність до короля Андрія ІІ 1205–1206/7 рр., оформленої de іure й de facto від зустрічі короля у Сянку із вдовою загиблого під Завихостом 19 червня 1205 р. руського володаря – до остаточного добровільного переїзду князя Данила на двір Арпадів що­най­далі взимку 1206/7 р. Впродовж окресленого часу Данилова матір вочевидь не один раз просила Андрія ІІ про військову допомогу проти вороже налаштованих сусідніх династій, наслідком надання якої стало щонайпізніше від 1206 р. (за замовчування – ще з кінця 1205 р.) і щонайменш семикратне лише упродовж того року вживання королем титулу Galiciae Lodomeriaequae Rex із відповідними подальшими політич­ними практиками. Набутий титул угорський володар вживав до 1235 р., передавши у спадок старшому синові Белі, не зрікшись, до слова, 1210 (або 1211 р.), коли власними силами встановив моло­дого Данила на галицький престол. Окреслена модель стосунків із Романовичами вочевидь випливала із непевності їхнього становища на батьківщині, зумовленого проблемним (з канонічного погляду) походженням. Нато­мість династія Арпадів, взявши молодого князя Данила під опіку і патронат реалізо­ву­вала щодо земель його покійного батька політику цілком суголосну іншим балканським сусідам кінця ХІ – початку ХІІІ ст., частина теренів яких de facto перебували під контролем угорських королів із відповідними змінами у титулатурі останніх.uk_UA
dc.language.isouk_UAuk_UA
dc.publisherДВНЗ "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника"uk_UA
dc.subjectВолодимир Александровичuk_UA
dc.subjectдинастія Арпадівuk_UA
dc.subjectРомановичіuk_UA
dc.subjectкнязь Данилоuk_UA
dc.subjectкороль Андрій ІІuk_UA
dc.subjectРоман Мстиславовичuk_UA
dc.subjectGaliciae Lodomeriaequae Rexuk_UA
dc.titleКнязь Данило Романович та угорські королі 1205–1235 рр.(у відповідь Володимирові Александровичу) Частина 1uk_UA
dc.typeArticleuk_UA
Appears in Collections:№ 33

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
4631-Текст статті-10185-1-10-20201228.pdf994.03 kBAdobe PDFView/Open


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.