Трансгресія епіграфу в структуру художньої цілісності (практика сучасної балканської літератури)

Abstract

Окреслюється методологічний ресурс паратекстуальності у контексті рецептивних практик, простежується участь паратекстуальних маркерів у трансгресії тексту в книгу. На прикладі сучасної балканської літератури акцентується функціональність епіграфа в архітектоніці літературного тексту як «проксемічного центру» та генератора рецептивної дії. Дослідницька методика.Джерельною базою дослідження постали результати експерименту-анкетування. Трансгресію епіграфу в структуру художньої цілісності проаналізовано у річищі актуальних питань рецептивної поетики, інтер-та паратекстуальності Ж. Женетта, інтермедіальності, теорії художньої цілісності М.Гіршмана. Результати. Шляхом проведення рецептивного експерименту з’ясовано телеологічну сутність епіграфу у колі проблем інтерпретації свого і чужого слова у романі С.Срдича «Саторі». Виявлено, що три епіграфи до твору, виконуючи функцію інтерпретаційної рами, зумовили ідейний (бартівський), методологічний (ліотарівський) та інтермедіальний (пост/артрок) напрями декодування змісту. Доведено здатність епіграфа формувати, деформувати і трансформувати горизонт очікування читача, який опиняється у ситуації рецептивного полілогу. Наукова новизна. Вперше на матеріалі сучасної балканської прози шляхом рецептивного й паратекстуального аналізу досліджено трансгресію епіграфу в структуру художньої цілісності. Практичне значення.Результати розвідки можуть бути використані в рецептивних студіях, вивченні паратекстуальних компонентів, а також при вивченні балканської літератури і, зокрема, роману С.Срдича «Саторі».