Гаврилишин Петро Михайлович (нар. 3 травня 1987, смт. Коропець) — український історик та суспільствознавець. Кандидат історичних наук, доцент кафедри міжнародних відносин, директор Наукової бібліотеки Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (м. Івано-Франківськ). Автор та співавтор понад 60 науково-популярних статей з локальної історії (газети: івано-франківська «Галицький кореспондент» та львівський «Kurier Galicyjski», сайт «Локальна історія»). Автор та співавтор понад 25 наукових публікацій, кількох перекладів книг з польської мови на українську.
Біографія
Народився 1987 р. у смт. Коропець Монастириського р–ну (з 2020 р. — Чортківський р-н) Тернопільської обл. в сім'ї медиків. Праплемінник відомого економіста проф. Богдана Гаврилишина. З відзнакою закінчив Коропецьку ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. Марка Каганця. Переможець районних та обласних учнівських олімпіад з історії, хімії та біології.
У 2004 р. як переможець обласної олімпіади представляв Тернопільську область на Всеукраїнській учнівській олімпіаді з історії в м. Чернігові, де здобув IV місце.
У 2004—2009 рр. — навчався в Інституті історії та політології Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника, який завершив з відзнакою, здобувши диплом магістра за кваліфікацією «історик, викладач». 2008 р. — здобув ІІІ місце на Всеукраїнській студентській олімпіаді з історії в Харкові. У 2009 р. зайняв І місце на Всеукраїнському конкурсі студентських наукових робіт у Херсоні.
2012 р. — захист дисертації в ЧНУ ім. Ю. Федьковича на тему «Імміграційна політика Італіської Республіки на прикладі української трудової імміграції (1991—2011 рр.)» за спеціальністю 07.00.02 — всесвітня історія (науковий керівник — д.і.н., проф. Жерноклеєв Олег Станіславович).
2013—2014 рр. — стипендіат Програми Уряду Польщі для молодих науковців, стажувався у Варшавському університеті (Інститут соціології та Студіум Східної Європи).
2013—2016 рр. — провідний фахівець Центру дослідження Центрально–Східної Європи Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника.
З 2014 р. — асистент кафедри міжнародних відносин Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника
З 2016 р. — член Національної спілки краєзнавців України.
Від 03.01. 2017 р. до 6.07. 2022 р. — директор Наукової бібліотеки Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.
З 2017 р. — співорганізатор щорічної міжнародної українсько-польської наукової конференції «Станиславів і Станиславівщина» спільно з Центром польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську, Військово-технічною Академією у Варшаві та Військово-морською Академією в Гдині.
З 2018 р. — на посаді доцента кафедри міжнародних відносин Факультету історії, політології і міжнародних відносин того ж університету.
З 2019 р. — член Української бібліотечної асоціації.
У 2019 р. — завершив навчання курсу pre-MBA «Маркетинг» в бізнес-школі «МІМ-Київ».
У 2020 р. — заснував серію книг «Цікава історія» спільно з видавництвом Discursus.
З 2022 р. — член ГО «Наукове товариство історії дипломатії та міжнародних відносин».
Сфера наукових зацікавлень
Українські землі в складі Австро–Угорської імперії та ІІ Речі Посполитої, діаспора та сучасна українська імміграція в країнах ЄС та Америки, міжнародні відносини України.
Лекційні курси
Міжнародні відносини і світова політика, методологія та організація наукової роботи, трансформаційні процеси на пострадянському просторі та в країнах ЦСЄ, історія політичних вчень, національна безпека України.
Книги
• Гаврилишин П. М. Українська трудова імміграція в Італії (1991—2011 рр.): монографія. — Івано-Франківськ: Вогонь з неба, 2012. — 246 с.
• Гаврилишин П. М. Українська трудова імміграція в Італії (1991—2011 рр.): монографія. — 2-ге вид., випр. і допов. — Брустурів: Дискурсус, 2014. — 300 с.
• Гаврилишин П., Чорненький Р. Станиславів: віднайдені історії. Науково-популярне видання. — Брустурів: Дискурсус, 2020. — 256 с. (серія «Цікава історія» № 1).
• Гаврилишин П., Чорненький Р. Станиславівщина: віднайдені історії. – Брустури: Дискурсус, 2022. – 176 с. (серія «Цікава історія» № 2).
• Кваснюк Я.Б., Чорненький Р.В., Гаврилишин П.М. Військові некрополі Станиславова–Івано-Франківська (1991–2011 рр.): монографія. – Брустури : Дискурсус, 2022. — 480 с. (серія «Цікава історія» № 3)
• Гаврилишин П. Поляки в Станиславові. – Брустури: Дискурсус, 2022. – 208 с. с. (серія «Цікава історія» № 5)
• Гаврилишин П., Чорненький Р. Табори для інтернованих і військовополонених на території Західноукраїнської Народної Республіки – Західної області Української Народної Республіки (1918–1919): монографія. Пер. на польську Юлія Кшановська. - Брустури : Дискурсус, 2023. - 488 с.
Переклади
• Вуйчіцький К. Ностальгія і політика. Есе про повернення до Центральної Європи / з польск. пер. П. Гаврилишин, П. Гава. — Брустури: Дискурсус, 2016. — 124 с.
Вибрані статті
• Гаврилишин П. Громадсько-політична і культурна адаптація українців в Італії (1991—2007 рр.) // Схід. — 2008. — листопад-грудень. — № 7. — С. 97–102.
• Гаврилишин П. Вплив церковних інституцій на повсякденне життя українських заробітчан в Італії // Карпати: людина, етнос, цивілізація. — Івано-Франківськ: Плай, 2011. — Вип. 3. — С. 163—169.
• Гаврилишин П. Кількісні характеристики української імміграції в Італії // Вісник Прикарпатського університету. Історія. — 2011. — Вип. 20. — С. 230—237.
• Гаврилишин П. Особливості повсякденної життєдіяльності українських трудових мігрантів в Італії на поч. ХХІ ст. (на прикладі м. Болонья) // Наукові записки з української історії: Збірник наукових статей. — 2012. — Вип. 28. — С. 210—215.
• Гаврилишин П. Українські трудові мігранти в структурі ринку праці Італії та специфіка їх економічної зайнятості на поч. ХХІ ст. // Буковинський журнал. — 2012. — № 2 (84). — С. 169—176.
• Гаврилишин П. Від упорядника видання: наукова передмова про книгу // Максимів І. Спогади / упорядник П. Гаврилишин; гол. ред. О. Маргітич. Івано-Франківськ: Вид-тво «Вогонь з неба», 2012. — С. 3–5.
• Гаврилишин П. Зародження, становлення та функціонування громадських організацій українських трудових мігрантів в Італії на початку ХХІ ст. // «Гілея: науковий вісник»: Збірник наукових праць. — К., 2012 — Вип. 66. — С. 215—220.
• Самборський Є. Гаврилишин П. Геополітичні виклики для України станом на 2016 р. // Вісник Прикарпатського університету. Історія. — 2015. — Вип. 27. — С. 43–49.
• Гаврилишин П. Демографічний розвиток Центрально-Східної Європи у першій пол. ХХІ ст. та його вплив на міжнародні відносини // Вісник Прикарпатського університету. Історія. — 2016. — Вип. 28. — С. 64–69.
• Гаврилишин П. Чорненький Р. Післямова: науковий коментар до мемуарів // Ольшанський Т. Колись у Станиславові… / перекл. з польської Н. Ткачик. Івано-Франківськ: Дискурсус, 2016. С. 263—268.
• Гаврилишин П. Втрати м. Станіслава внаслідок подій 1941—1944 рр. (за матеріалами «Станіславської обласної комісії з розслідування злочинів німецьких фашистів та їх посібників») // Po stronie pamięci i dialogu, Stanisławów i Ziemia Stanisławowska w dobie przemian społecznych i narodowościowych XIX i pierwszej połowy XX wieku: T. I Polityka — Wojskowość, — 2017. — Warszawa — Stanisławów — С. 283—293.
• Чорненький Р., Гаврилишин П. Діяльність Комітету опіки польських жінок над військовополоненими та інтернованими особами у Коломиї в період польсько-української 1918—1919 рр. // Kołomyja Pokucie i Huculszczyzna w II Rzeczypospolitej. Wybrane zagadnienia — 2017. — Warszawa — s. 32 — 46.
• Гаврилишин П. Особливості перебігу судового процесу над «косачівським катом» лікарем Петром Петрушевичем у Львові в 1921 р. // W obliczu nowej rzeczywistości, Stanisławów i Ziemia Stanisławowska w latach 1918—1923, Т. І Polityka — Wojskowość — 2018. — Warszawa — Iwano-Frankiwsk. — С. 65 — 76.
• Гаврилишин П. Максимів Ілля Федорович. Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія. Т. 2 (З-О). Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2019. — С. 501—502.
• Гаврилишин П., Чорненький Р. Депортація польського населення міста Станіслава у 1944—1946 рр. // Wojna zmieniła wszystko, Stanisławów i Ziemia Stanisławowska w dobie wojny, okupacji i «wyzwolenia» (1939—1945): T. IІ Administracja — Kultura, — 2019. — Warszawa — Iwano-Frankiwsk — С. 107—137.